пʼятниця, 11 травня 2012 р.

Омелюх (Bombycilla)


Омелюхи. Дуже довгий час люди не могли зрозуміти, чому на початку, а то і в середині зими раптом прилітають ці помітні своїм яскравим пір'ям птиці, яких назвали омелюхи. Деякі навіть вважали їх приліт поганою ознакою. І тільки в середині XIX століття вчені натуралісти знайшли відповідь на питання, звідки в середніх широтах взимку з'являються омелюхи.

А все дуже просто. Їхня батьківщина лісотундра і взимку там, ой як, незатишно. От і рятуються там, де тепліше, та їжі побільше. Харчуються взимку омелюхи в основному ягодами, дуже люблять горобину. Якщо буде її в достатній кількості то залишаться на зимівлю, а ні, то полетять далі на південь. На літо (хоча в лісотундрі його літом то назвати важко) повертаються на батьківщину, там і розмножуються.


Гнізда у омелюхів великі, масивні. Самка зазвичай відкладає п'ять яєць. Пташенят годують виключно комахами, та й самі в цю пору ними харчуються. Завзяті вороги вони в цей час шестиногим, особливо кровосисних (комарів, гедзів і т.д.). За пару тижнів вигодовування омелюхи знищують стільки шкідників, скільки часом не знищать навіть чисто комахоїдні птахи.


Через це омелюхів і цінують в лісотундрі, не кривдять. Птахи звикли до такого уваги, і тому не бояться людей і тоді, коли прилітають до нас. Можна досить близько підійти до них і розглянути незвичайне оперення. А воно дійсно незвичайне. Немов падаючі крапельки на пір'ї висять ороговілі лусочки. До речі, користь від омелюхів не тільки від того, що комах їдять. У нас вони ще й «агрономами» підробляють. Розносять кісточки ягід по окрузі, а значить, дерева розсаджують.


Чому ж назвали їх омелюхи? Та тому що люблять вони іноді голосно свистіти, а з старих часів слово «свірістеть» означало голосно свистіти. Так що все логічно, не то що, скажімо, у сорокопуд.

1 коментар:

  1. Я тут, тому що сьогодні побачила цих гарних пташок, дізналась що це омелюхи. Привернули увагу своєю великою кількістю і юркістю. Вони кучно припадали до калюжок з водою після дощу. Але на людей вони реагували миттєво, здавалось остерігались. На моє бажання сфотографувати їх через вдкрите вікно зникли. Швидше за все вони приземлились попити води, відпочити на деревах і продовжили свій шлях на північ від Житомира.

    ВідповістиВидалити